Після набуття Україною незалежності перед нею постало складне завдання побудови правової демократичної держави та забезпечення якісного судового захисту прав шляхом швидкого, ефективного судочинства.

Ще у 1992 році Верховною Радою України схвалена Концепція судово-правової реформи в Україні, якою визначились основні завдання реформи, серед яких було гарантування самостійності і незалежності судових органів від впливу законодавчої і виконавчої влади, реалізація демократичних ідей правосуддя, вироблених світовою практикою і наукою, створення системи законодавства про судоустрій, яке б забезпечило незалежність судової влади, поступове здійснення спеціалізації судів, гарантування права громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом тощо.

З прийняттям у 1996 році Конституції України, яка визначила основні засади побудови судової системи України та інші питання судоустрою, відповідно до яких має надалі здійснюватися формування судової сфери, можна констатувати початок нового етапу судової реформи. За період, що минув з того часу, здійснено ряд етапів у реформуванні судової системи держави.

Слід наголосити, що важливим елементом судової реформи є формування досконалого процесуального законодавства, оскільки саме ефективне регулювання процедури розгляду судом справ дасть змогу забезпечити належний захист порушених прав та інтересів осіб, а також сприятиме посиленню ефективності функціонування судової системи загалом.

Формування процесуального законодавтсва

Вагомим надбанням стало те, що 1 вересня 2005 р. набули чинності новий Цивільний процесуальний кодекс України, який визначив порядок провадження у цивільних справах у судах відповідно до Конституції України та міжнародних стандартів та Кодекс адміністративного судочинства України, який реалізував конституційні гарантії прав на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Парламентська Асамблея Ради Європи у Резолюції № 1466 (2005) зазначила, що Україна досягла суттєвого прогресу в аспекті прийняття цих кодексів.

Питання реформування процесуального законодавства стало одним з пріоритетних завдань, що постають в аспекті забезпечення інтеграції України до Європейського Союзу. У цьому напрямі варто відзначити схвалення Указом Президента України від 10 травня 2006 р. № 361 Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, яка визначила одним з концептуальних засад здійснення судової реформи – реформування процесуального законодавства як важливої складової належного функціонування судової системи.

У цьому сенсі на сьогодні залишається актуальним питання з комплексного оновлення господарського процесуального законодавства, яке не відповідає європейським стандартам судового захисту порушених прав і інтересів осіб.

Комплексне та ефективне вирішення недоліків господарського судочинства можливе шляхом прийняття нового Кодексу господарського судочинства, в якому були б врегульовані існуючі нині прогалини, а також чітко відображені роль та повноваження господарського суду в умовах ринкових перетворень в нашій державі, а також суттєвого реформування матеріального законодавства.

З цією метою Міністерство юстиції розробило, а згодом на засіданні Кабінету Міністрів України схвалило проект Кодексу господарського судочинства України.

Напрацювання Кодексу господарського судочинства

Характеризуючи проект Кодексу господарського судочинства, слід викласти такі основні його важливі напрацювання.

1. Проект встановлює чіткі правила розмежування судових юрисдикцій, зокрема з адміністративною, базуючись на прийнятті у липні 2005 року Верховною Радою України Кодексу адміністративного судочинства, результатом чого стало впровадження адміністративної юстиції. Таке розмежування здійснюється на основі двох критеріїв: суб’єктного та предметного. Як показує практика, лише поєднання цих двох критеріїв дає змогу чітко розмежувати компетенцію судових юрисдикцій. Ця новела є надійним запобіжником, що унеможливлюватиме застосування «рейдерських схем» з використанням судів.
2. Чинним господарським процесом не врегульовано питання захисту інтересів кредитора у разі відсутності спору між ним і боржником. З метою вирішення цієї проблеми у проекті Кодексу запроваджено інститут наказового провадження – порядок вирішення безспірних вимог, що забезпечує захист прав кредитора шляхом видачі виконавчого документа у спрощеному судовому порядку без виклику сторін у короткий строк. Основною ознакою цього інституту є те, що тягар необхідності звернення до суду за наявності спору перекладається з кредитора на боржника.
3. Проект Кодексу також вирішує одну з найбільш актуальних проблем господарського судочинства – навмисного затягування судового процесу стороною шляхом апеляційного та касаційного оскарження ухвал суду. Проектом запроваджено нову процедуру оскарження ухвал, якими не завершується розгляд справи (наприклад, ухвали про вжиття забезпечувальних заходів, заміну сторони у процесі та інших ухвал), вичерпний перелік яких визначено у самому проекті.
4. Передбачено нове регулювання інституту забезпечення позову, яке, з одного боку, розширює можливості заявника щодо захисту своїх прав від можливих зловживань з боку відповідача, з іншого – нові правила обмежують можливості зловживання своїм процесуальним правом з боку позивача. Так, у проекті Кодексу запроваджено інститут зустрічного забезпечення, що вживається судом обов’язково у разі вжиття забезпечувальних заходів до подання позовної заяви, або на розсуд суду, якщо заходи вживаються після подання позовної заяви.
5. Упорядковано процес доказування. За проектом Кодексу, господарський процес переорієнтовано з усного на письмовий, в якому пояснення осіб, які беруть участь у справі, надаються, як правило, у письмовій формі. Крім того, запроваджено нове регулювання процесу доведення, яке відсутнє як у чинному господарському процесі, так і в інших процесуальних кодексах, а саме щодо визнання фактів, які мають значення для справи і визнання яких не потребує надання інших доказів, перевірки достовірності копії письмового доказу, перевірки письмового доказу на предмет фальсифікації, тощо.
6. З метою зменшення завантаженості на суди проектом Кодексу запроваджено критерії допуску до апеляції та касації, зокрема, встановлено мінімальні розміри позовних вимог, що дають змогу для подальшого перегляду справи в апеляційному та касаційному порядку. Крім того, проектом Кодексу, на відміну від чинного Господарського процесуального кодексу, запроваджено послідовне апеляційне та касаційне оскарження судових рішень.
7. Новим є створення реальних умов для формування єдиної судової практики шляхом запровадження процедури розгляду касаційних скарг не «трійками суддів», як це відбувається сьогодні, і має наслідком прийняття суперечливих рішень, а відповідними судовими палатами Вищого господарського суду України, що забезпечить формування єдиної судової практики судом касаційної інстанції.
8. Позитивним у проекті є створення механізмів, що заохочують сторони до мирного врегулювання спору. Чинний Господарський процесуальний кодекс надає сторонам процесуальні можливості для укладення мирової угоди тільки при розгляді справи у суді першої інстанції. Проект Кодексу значно розширює ці можливості і дозволяє укладення мирової угоди на будь-якій стадії судового розгляду, не підриваючи довіри до раніше прийнятих рішень. Крім того, проект Кодексу стимулює сторони до мирного врегулювання спору шляхом спрощення процедури примирення, зокрема, не вимагається обов’язкового подання тексту мирової угоди для затвердження судом.

Також у проекті реалізовано положення Конституції України щодо повного фіксування судового процесу технічними засобами.

Переваги Кодексу

Зазначені вище та інші новації представленого проекту Кодексу сприятимуть забезпеченню здійснення ефективного, швидкого та неупередженого правосуддя у господарських справах, сприятиме удосконаленню правового регулювання господарського процесу з урахуванням європейських стандартів щодо покращення судового захисту підприємців, інших осіб, які звертаються до господарського суду, держави.

Окремо слід зазначити, що розроблений Міністерством юстиції проект Кодексу господарського судочинства містить нові для господарського процесу положення, які базуються на вдосконалених відповідно до європейських стандартів підходах здійснення судочинства. На відміну від проектів перебуваючих нині на розгляді Верховної Ради України нової редакції Господарського процесуального кодексу, які по суті є «наступниками» Господарського процесуального кодексу України 1991 року та не відповідають Європейській Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини.