Більшість українських підприємств, що можуть зацікавити іноземних інвесторів, діють як акціонерні товариства. В умовах фінансової кризи іноземні інвестиції могли б значно покращити стан економіки держави. Однак варто визнати, що інвестору зручніше та безпечніше інвестувати в українські цінні папери не в Україні. І причин для цього чимало. Тож спрощення процедури розміщення та обігу цінних паперів українських емітентів за межами України сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості таких цінних паперів.

Порядок розміщення, обігу українських цінних паперів врегульований Порядком надання дозволу на розміщення та/або обіг цінних паперів українських емітентів за межами України, затвердженим рішенням Комісії від 20.06.2013 № 1105 (далі – Порядок №1105).

Варто зазначити, що питання щодо обслуговування операцій з цінними паперами українських емітентів, які розміщені та/або перебувають в обігу за межами України врегульовані Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженим рішенням Комісії від 23.04.2013 №735 (далі – Положення №735).

Основні положення вищезазначених нормативних актів полягають в такому.

1. Розміщення та/або обіг цінних паперів українських емітентів за межами України здійснюються виключно на підставі дозволу Націо­нальної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія).

2. Комісія видає два види дозволів (далі – дозволи):
– на розміщення та обіг цінних паперів за межа­ми України (далі – дозвіл на розміщення та обіг);
– на обіг цінних паперів за межами України (далі – дозвіл на обіг).

3. Умовами отримання дозволів є:
1) проведення реєстрації випуску цінних паперів;
2) допущення того самого виду цінних паперів відповідного емітента до біржових торгів на одній з українських фондових бірж.
Додатковою умовою для отримання дозволу на розміщення та обіг акцій є також умова, що кількість акцій, щодо яких планується здійснення розміщення та обігу за межами України, не перевищує 75% загальної кількості акцій відповідного випуску.
Вбачається, що таке обмеження є несправедливим та створює штучні перешкоди для придбання інвестором більше 75% акцій акціонерних товариств.

4. Порядок №1105 розмежовує осіб, яким видаються відповідні дозволи та які мають право подати відповідну заяву.
Зокрема, дозвіл на розміщення та обіг видається емітенту цінних паперів, а дозвіл на обіг – власнику цінних паперів.

5. Перелік документів, що подаються для от­римання дозволів:
1) заява емітента або власника про видачу дозволу (форма згідно з додатками 1 або 3 до Порядку №1105);
2) копія тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів (для дозволу на розміщення та обіг) або виписка з рахунку в цінних паперах, що підтверджує право власності на цінні папери (для дозволу на обіг);
3) довідка про депонування тимчасового глобального сертифіката, засвідчена підписом керівника та печаткою депозитарію (подається лише для дозволу на розміщення).
4) довідка про допуск до торгівлі на українській фондовій біржі цінних паперів емітента того самого виду, що й цінні папери, для отримання дозволу на розміщення та обіг яких подається заява, засвідчена підписами керівників та печатками емітента і фондової біржі.
Зазначена довідка подається для отримання обох видів дозволів. При цьому, незалежно від того, хто подавав заяву на видачу дозволу (емітент чи власник), довідка про допуск до торгівлі має бути засвідчена підписами керівників та печатками емітента і відповідної фондової біржі.
Слід враховувати, що в законодавстві немає норм, що зобов’язували б керівника емітента підписувати власнику відповідну довідку. Тому для отримання дозволу на обіг у власника цінних паперів можуть виникнути проблеми з отриманням підпису керівника емітента на довідці про допуск цінних паперів до торгівлі на біржі. Отже, керівник емітента може заблокувати отримання власником дозволу на обіг цінних паперів за кордоном.

6. Термін розгляду документів, прийняття та оприлюднення рішення.
Документи на отримання дозволів розглядаються протягом 30 календарних днів з дати їх отримання Комісією.
За результатами розгляду документів ухвалюється рішення про надання дозволу або відмову в його наданні.
На підставі рішення про надання дозволу емітенту або власнику видається відповідний дозвіл, що засвідчується підписом уповноваженої особи Комісії та печаткою Комісії.
Варто зауважити, що в Порядку №1105 не вказано термін, протягом якого оформлюється та видається дозвіл, що надає посадовим особам Комісії можливість для затягування процесу.
Рішення про надання дозволів:
– не пізніше наступного робочого дня з дати ухвалення оприлюднюється на офіційному сайті Комісії;
– протягом трьох робочих днів після його ухвалення публікується в офіційному друкованому виданні Комісії.
Копія рішення протягом п’яти робочих днів з дати ухвалення надсилається Комісією до депозитарію (а якщо власнику надано дозвіл на обіг, копія рішення надсилається також емітенту).

7. Підставами для відмови у видачі дозволів є:
– невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
– недостовірність інформації у поданих документах;
– невиконання вимог, що встановлені Порядком №1105.

8. Строк дії дозволів.
Видані дозволи діють безстроково.

9. Обмеження, пов’язані з розміщенням та обігом.
Відчуження цінних паперів (крім дисконтних облігацій) за межі України на підставі дозволу на розміщення та обіг цінних паперів українського емітента за межами України здійснюється за ціною, не нижчою за їхню номінальну вартість.
Акціонерне товариство здійснює розміщення кожної акції при збільшенні статутного капіталу за ціною, не нижчою за її ринкову вартість, визначену відповідно до законодавства України, і не має права розміщувати акції за ціною, нижчою за їхню номінальну вартість.
Умови Порядку №1105 щодо здійснення розміщення акцій за ціною, що не є нижчою за їхню ринкову вартість, визначену відповідно до законодавства України, на нашу думку, ускладнюють процедуру розміщення. Також проблемою є те, що в Порядку №1105 немає норм, які б указували, на яку дату має визначатися ринкова вартість акцій для того, щоб не порушити зазначених вище вимог.
Однак варто згадати порядок визначення ринкової вартості акцій згідно з законодавством України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону Ук­раїни «Про акціонерні товариства» ринкова вартість акцій визначається:
1) для акцій, які не перебувають в обігу на фондових біржах, – як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
2) для акцій, що перебувають в обігу на фондових біржах, – як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.
Слід зазначити, що біржовий курс цінного папера і є ринковою ціною цінного папера, виходячи з п. 2 розділу I Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням Комісії від 22.11.2012 року №1688.
В частині 2 Положення про функціонування фондових бірж від 22.11.2012 року №1688 визначено, що біржовий курс цінного папера –
це розрахункове значення ціни цінного папера (ринкова ціна цінного папера), яке визначається відповідно до порядку визначення біржового курсу цінного папера, встановленого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та оприлюднено відповідно до цього Положення.
Відповідно до Процедури визначення біржового курсу цінного папера, затвердженої рішенням Комісії від 13.08.2013 року №1466, біржовий курс цінного папера розраховується у день проведення біржових торгів за цим цінним папером шляхом розрахунку середнього арифметичного зваженого цін біржових контрактів (договорів), укладених у такий торговельний день, що одночасно відповідають встановленим Процедурою вимогам.
Біржовий курс цінних паперів, за якими не відбувалися торги в торговельний день, за такий торговельний день не визначається.
Отже, якщо акції публічного акціонерного товариства перебувають в обігу на фондовій біржі (біржах), то ринкова ціна таких акцій визначається на підставі біржового курсу. Якщо ж акції не перебувають в обігу на фондовій біржі (біржах), ринкова вартість акцій публічного акціонерного товариства визначається суб’єктом оціночної діяльності.
Слід також зазначити, що проходження акцій публічного акціонерного товариства лістингу можливе лише за ініціативи емітента. А до біржового списку акції публічного акціонерного товариства можуть бути внесені не лише з ініціативи емітента, а й із ініціативи їхнього власника. Тож акціонерне товариство може не мати інформації про те, що цінні папери цього публічного акціонерного товариства перебувають в обігу на фондових біржах.

10. Особливості видачі дозволу.
У разі наявності цінних паперів декількох випусків дозвіл видається щодо цінних паперів кожного випуску окремо.
Дозвіл на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України видається лише щодо кількості цінних паперів, які перебувають на рахунку в цінних паперах їхнього власника.

11. Особливості обліку цінних паперів в депозитарній системі на підставі отримання доз­волу.
Згідно з Положенням №735 облік цінних паперів українських емітентів в іноземній депозитарній системі здійснюється відповідно до іноземного законодавства.
Центральний депозитарій відкриває рахунок у цінних паперах депозитарію іноземної держави для зберігання та обліку цінних паперів, щодо яких Комісія видала дозвіл і обіг яких здійснюється за межами України.
Після отримання копії рішення Комісії про видачу дозволу на обіг Центральний депозитарій здійснює переказ цінних паперів, щодо яких видано дозвіл на рахунок депозитарію-кореспондента в межах кількості, зазначеної в дозволі.
Переказ цінних паперів здійснюється на підставі розпорядження депозитарію-кореспондента та розпорядження депозитарної установи, що формується нею на підставі отриманого розпорядження від власника цінних паперів. При цьому загальна кількість цінних паперів відповідного випуску в усіх іноземних депозитарних системам не може перевищувати кількості, зазначеної в дозволі на обіг.
В такому випадку слід враховувати, що в самому дозволі на обіг цінних паперів за межами України не зазначається власник, якому видано цей дозвіл. При цьому, відповідний дозвіл надсилає Центральному депозитарію України Комісія, а не власник, якому цей доз­віл видано.
Отже, депозитарій переказуватиме цінні папери на підставі розпорядження будь-якого власника цінних паперів відповідного випуску в межах кількості, зазначеної в дозволі.
Тобто власника, який подавав заяву на отримання дозволу, можуть випередити інші власники, які перші нададуть розпорядження на переказ цінних паперів до іноземної депозитарної системи.
Ця неврегульованість, на нашу думку, значно знизить кількість охочих отримати дозвіл на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України.